Знайшла цю статтю в древніх номерах газети "Усі новини", яка вже не виходить. Перечитала її, і вона, як і скількись там років тому, була для мене актуальною. Бо я вже було забула, чому не варто казати "нема за що", а тепер згадала собі. І ділюся з вами.

“ТА НЕМА ЗА ЩО!” - КАЖУТЬ В УКРАЇНІДуже часто можна почути, як дехто з нас (маю на увазі саме ( Read more... )

час не лікує ( Read more... )

Переглядала стрічку у ВК і звернула увагу на два статуси, які йшли один за одним. Різні спільноти їх опублікували, але таке враження що поряд вони не випадково.

1.
У слепого спросили: "Что тебе нужно для счастья?" Слепой ответил: "Хочу видеть". У хромого спросили: "Что тебе нужно для счастья?" Хромой ответил: "Хочу бегать". У безрукого спросили: "Что ( Read more... )

Originally posted by yaroslav_lazor at ...осінь...
...ось вона й прийшла...
...ніжним дотиком... легеньким стуком по одвірку... чи заглянувши в привідчинене вікно... сповістила нас про свої відвідини...
...вона буде з нами від спекотних літніх днів... й до сурових зимових морозів...

...ми з нею проведемо кращі дні року...
...ми будемо з нею... накидувати куртку на ( Read more... )

Originally posted by scessia at Про НЕЇ...
Я люблю Осінь за її безпардонність... Вона ніколи не запитує, чи можна, о котрій буде зручно, чи ти не занята, чи хочеш її бачити, вона просто приходить... Загадково усміхаючись, кутається у теплий шарф, без дозволу дістає зі сховку пляшку вина, запалює свічки і наказує мовчати. Осінь не любить зайвих слів. Отак і ( Read more... )

Originally posted by yoksel at Ценные находки, полезные штуки, коллекции текстур

( Read more... )

1. Жизнь взаймы ( Read more... )

Originally posted by pihovkin1 at Правда или ложь?
Оригинал поста на сайте: pihovkin.ru
Серия работ американского дизайнера Джастин Барбер (Justin Barber), в которой он хотел раскрыть тему ежедневной лжи, которую мы говорим всем вокруг, в том числе и себе! На постерах мы видим фразу, которую мы произносим вслух, а в скобках то - что мы на самом деле имеем в ( Read more... )

( Read more... )

Мы в детстве были намного откровенней.
Что у тебя на завтрак? -Ничего.
А у меня хлеб с маслом и варенье,
Возьми немного хлеба моего.
Года прошли, и мы иные стали,
Теперь никто не спросит никого:
Что у тебя на сердце? Уж не тьма ли?
Возьми немного света моего.